111

Лохвичани попрощалися зі своїм героєм

Версія для друкуВерсія для друку

Тяжке, невимовне горе і пекучий біль прийшли у Лохвицький край. 18 лютого лохвичани прощалися зі своїм мужнім  земляком, кадровим офіцером, справжнім патріотом України, своїм Героєм - Коваленком  Олегом Миколайовичем. Він  народився і виріс у місті Лохвиця та загинув 16 лютого під час виконання бойового завдання у зоні проведення антитерористичної операції на сході нашої країни, віддавши своє молоде життя  за рідну державу, її цілісність і незалежність, за честь і гідність свого народу.

За покликом серця Олег обрав небезпечну, але почесну професію захисника України. Військову службу він ніс старанно, доблесно і героїчно. Такий чоловік як він заслуговував на довге та щасливе життя. Проте доля розпорядилася інакше.  

Цього дня розділити біль і смуток батьків, рідних, друзів Олега прийшло близько тисячі лохвичан. В останню путь Героя проводжали керівники району, міста, військовослужбовці, працівники райвійськкомату, представники трудових колективів установ та організацій. Плакала рідна земля, плакали, і всі ми, її мешканці. Йому було лише 36. Він мав свої  мрії і сподівання, яким так і не судилося збутися.    

Прощалися з Олегом у батьківській хаті, панахиду за загиблим відправив настоятель Благовіщенського храму протоієрей Михаіл Товстяк. Під траурні звуки духового оркестру проводжали лохвичани свого земляка в останню путь. Попереду траурної процесії майорів жовто-блакитний прапор, за ним фото молодого Олега у військовій формі та нагороди хлопця, які почесно несли військовослужбовці. А далі десятки вінків і квітів та близько тисячі людей, які разом з рідними та близькими оплакували непоправну втрату. 

На декілька хвилин вони зупинилися у центрі міста. Траурний мітинг  відкрив Лохвицький міський голова Віктор Радько: «Україна охоплена війною. Справжньою. Реальною. Нехай її називають неоголошеною, але гинуть наші хлопці з  усіх куточків України. Нажаль, гірка трагічна звістка прийшла і в наш Лохвицький край!  Олег героїчно загинув захищаючи волю і незалежність нашої держави, мир і спокій у наших з вами домівках. Ми прощаємося з нашим Героєм та пам’ять про нього залишиться в наших серцях назавжди».

Слова співчуття і скорботи рідним, друзям, знайомим Олега висловлюють військовий товариш Дмитро та перший заступник голови районної державної адміністрації Сергій Завгородній: «Ми всі в скорботі низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого мужнього земляка Олега Миколайовича Коваленка. Герої не вмирають! Ми їх будемо пам’ятати вічно за мужність, подвиг, самопожертву, проявлені в боротьбі за мир в Україні. Біль непоправної втрати назавжди залишиться з нами. Нехай рідна земля на якій він народився і виріс стане йому м’яким, м’яким пухом».

Після цих слів траурна процесія, до якої приєднується багато лохвичан, рушає далі. Вже на кладовищі зі смутком і болем лунають щирі слова прощання із загиблим у промовах голови районної ради Анатолія Храпаля, класного керівника Олега Тамари Журавель, однокласника Олега Інденка. Рідні прощаються з найріднішою і найдорожчою людиною на світі. Ніколи вже вони не зустрінуть його з далекої дороги. Труну з тілом загиблого опускають в могилу. Лунає військовий салют.

Герої не вмирають! Вони житимуть вічно в нашій пам’яті та наших серцях.  

Наверх ↑