Якщо Ви бажаєте прийняти в сім’ю дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування, Ви повинні знати!

Версія для друкуВерсія для друку

Сімейні форми виховання

• Усиновлення

• Опіка, піклування

•Прийомна сім’я

• Дитячий будинок сімейного типу

Усиновлення – оформлена спеціальним юридичним актом (рішення суду) передача на виховання в сім’ю дитини на правах сина чи дочки. Це оптимальна, найкраща форма влаштування дитини, з погляду захисту прав та інтересів дитини. Усиновлення є правовим актом, у результаті якого дитина одержує нових батьків і родичів та припиняється юридичний зв’язок дитини із старою родиною.

Переважне право на усиновлення дитини мають громадяниУкраїни:

в сім'ї якого виховується дитина; 
який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами; 
який є родичем дитини;
 Переважне право на усиновлення дітей також має подружжя.

Місцевий банкпро дітей-сиріт області, які можуть бутиусиновлені, ведеться службою у справах дітейрайдержадміністрації. Банк даних про дітей-сиріт області, якіможуть бутиусиновлені, ведеться службою у справах дітей облдержадміністрації. Всеукраїнський банк даних дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування знаходиться в Державному Департаменті з усиновлення та захисту прав дітей Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Вік усиновлювачів. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більшою ніж сорок п'ять років.

Документи.

Якщо Ви твердо вирішили усиновити дитину, Вам потрібно подати до служби у справах дітей за місцем Вашого проживання наступні документи:

        1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами державної податкової служби;

3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

4) висновок про стан здоров’я кожного заявника;

5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;

7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Згідно поданих документів служба у справах дітей протягом 10 робочих днів обстежує умови проживання заявників, складає відповідний акт та ставить на облік кандидатів в усиновителі і готує висновок про можливість бути кандидатами в усиновлювачі.

Житлово-побутові умови сім’ї потенційних усиновлювачів повинен оглянути спеціаліст служби у справах дітей та зробити висновок про відповідність їх санітарно-гігієнічним нормам, можливість проживання і виховання там дитини.

Строк дії документів стосовно усиновлення – один рік з дня їх видачі.

Кандидати в усиновлювачіобов’язково повинні бути поінформовані про реальний стан здоров’я дитини. Якщо буде така необхідність, усиновителі мають правопровести додаткове обстеження дитини у державному медичному закладі. При цьому повинен бути присутній працівник установи, у якій перебуває дитина.

Особи, які не можуть бути усиновлювачами:

обмежені у дієздатності або визнані недієздатними; 


 позбавлені  батьківських  прав відносно інших дітей,  якщо  ці  права  не  були поновлені; 


були усиновлювачами(опікунами,піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини), але усиновлення  було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи  діяльність прийомної  сім'ї  або  дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 


зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 


не мають постійного місця  проживання та постійного заробітку (доходу); 


 страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України; 


 є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі,честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особиф, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів  або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

особи, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ України;

особи інтереси яких, суперечать інтересам дитини.

Права. Усиновлена дитина набуває всі права законного сина чи дочки своїх нових батьків. Вона має право на проживання з усиновителями та успадкування їх майна. В свою чергу дитина повинна піклуватися про батьків і, у випадку необхідності, утримувати їх.

З моменту усиновлення припиняються особисті і майнові обов’язки між дитиною та її родичами за походженням.

Усиновити дитину можливо лише за її згоди. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її віку. Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв’язку із віком чи станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення. При усиновленні дитини потрібна також згода закладу у якому перебуває дитина.

Якщо відносно дитини встановлено опіку (піклування), на її усиновлення потрібна згода опікуна (піклувальника).

Служби у справах дітей, Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини надають усиновителям інформацію про дітей які перебувають на обліку та видають направлення до дитячого закладу для знайомства та встановлення контакту з дитиною.

Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем перебування дитини із заявою про бажання їх усиновити. На підставі поданої заяви служба готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду.

Батьки звертаються із заявою про усиновлення дитини до суду особисто. Посередництво чи комерційну діяльність щодо усиновлення дітей заборонено.

Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
З метою збереження таємниці усиновлення, батьки мають право клопотати у суді про внесення таких змін до актового запису про народження дитини:

-бути записаними батьком та матір’ю дитини;

- змінити відомості про місце народження та дату народження дитини;

- змінити прізвище, ім’я та по батькові дитини.

Визнання усиновлення недійсним проводиться виключно рішенням суду і можливе за умови якщо воно відбулось:

• без згоди батьків дитини (її самої, одного з усиновителів) – у випадку, коли така згода була потрібна

• воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання

• усиновлення було проведено на підставі підроблених документів

• усиновлювач не бажав настання прав та обов’язків, які виникають в результаті усиновлення (фіктивне усиновлення)

• дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення

• у разі відсутності згоди на усиновлення зацікавлених осіб (другого з подружжя, опікунів дитини, закладу у якому перебувала дитина)

• між усиновителем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання й виконання усиновлювачем своїх обов’язків.
Варто знати, що громадяни мають право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошук дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.

Служба у справах дітей кожен рік протягом перших трьох років після усиновлення дитини здійснює нагляд за станом її утримання у сім’ї усиновителів зі збереженням таємниці усиновлення, потім один раз на три роки, до виповнення 18-ти річчя дитині.

Опіка (піклування) – це форма влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, яка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів таких дітей, створення належних умов для виховання, освіти, розвитку.

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли 14-ти років і залишилися без батьківського піклування. Піклування - над неповнолітніми з 14 до 18 років.

Опікун (піклувальник) призначається переважно з осіб, які перебувають у родинних відносинах з підопічним з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна, піклувальника враховується бажання самої дитини.

 

Опікун, піклувальник зобов’язаний виховувати дитину піклуватися про стан її здоров’я, всебічний розвиток та отримання освіти.

Документи.

Особа,  яка  виявила  бажання  взяти на виховання в сім'ю дитину-сироту або  дитину,  позбавлену  батьківського  піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання:

заяву (від  подружжя  приймається  спільна  заява);

     довідку про доходи за останні  шість  місяців  або   копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

     документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;

     копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);

     довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених батьківського піклування, і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї,  дітей  та  молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;

 

     копію паспорта;

     висновок про стан здоров'я заявника;

     довідку від нарколога та психіатра для осіб,  які  проживають разом із заявниками;

     довідку про наявність чи відсутність судимості;

     письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, що проживають разом з особою, яка бажає  взятии дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку,  піклування, утворити прийомну сім'ю або на власній житловій  площі  -  дитячий будинок   сімейного  типу,  засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює  прийом документів.

     Строк дії документів становить дванадцять місяців з дати видачі.

Служба у справах дітей за місцем проживання особи, яка виявила бажання взяти на виховання в сім'ю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з урахуванням результатів навчання у центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді приймає документи, протягом 10 днів  після отримання   заяви  складає  акт обстеження  житлово-побутових  умов  та готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

Контроль за тим, як дитина проживає та виховується в сім’ї опікуна, піклувальника здійснює служба у справах дітей за місцем проживання сім’ї.

 

Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно бере на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вихованці прийомної сім’ї, якщо це не суперечить інтересам дитини, і не заборонено рішенням суду мають право підтримувати стосунки з біологічними батьками або родичами.
Кандидати у прийомні батьки повинні обов’язково пройти навчання, яке організовується обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і лише після отримання позитивного висновку про можливість виховувати дітей вони можуть клопотати про створення прийомної сім’ї.

Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які перебувають у шлюбі, крім  випадків,  коли  хоча  б одна з них:

 

не пройшла курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки;

визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатною;

 

позбавлена батьківських прав;

 

була усиновлювачем, опікуном, піклувальником, прийомним батьком, батьком-вихователем іншої  дитини, але усиновлення було скасовано  або  визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з  її  вини;

 

за станом здоров'я не може виконувати обов'язки щодо виховання  дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи,  в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили  до  насильства); 

 

перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному  диспансері;

 

зловживає   спиртними   напоями  або  наркотичними  засобами;

страждає на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які  не  можуть  бути усиновлювачами;

 

була засуджена за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або  прекурсорів, а також за злочини, передбачені статями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінальногокодексу України

     Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, а також особи, які не мають постійного місця проживання  та постійного заробітку (доходу).

Документи. Для прийняття відповідного рішення, особа або особи, які виявили бажання створити таку сім’ю подають наступні документи:

заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім'ї;

копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

довідка про склад сім'ї;

копія свідоцтва про шлюб;

довідка про стан здоров'я кандидатів у прийомні батьки та членів сім'ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

довідка про доходи потенційної прийомної сім'ї за останні шість  місяців  або  копія  декларації  про доходи,  засвідчена в установленому  порядку;

 

довідка про проходження навчання кандидатів у прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;  

письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї,  які проживають разом  з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім'ї, засвідчена нотаріально.

Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей на підприємствах, в установах   та організаціях без спеціальних на те повноважень, несуть персональну відповідальність за життя,  здоров'я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей та дотримання принципу конфіденційності інформації щодо ураження прийомних дітей ВІЛ-інфекцією.

Контроль за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійснюють служби у справах дітей за місцем розташування прийомної сім’ї. Служби у справах дітей також надають допомогу батькам у підборі та влаштуванні дітей у сім’ю.

 

 

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, й бере на виховання та спільне проживання не менш, як п’ять дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати10 чоловік.

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними 18-річного віку, а в разі продовження навчання – до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин не можуть виховуватися разом.

Вихованці мають право підтримувати особисті  контакти  з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи  опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та  за участю  соціального  працівника,  який  здійснює соціальне супроводження.
Діти, влаштовані до дитячого будинку сімейного типу, зберігають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені.
Батьками-вихователями   можуть   бути   повнолітні   та працездатні  особи,  за  винятком:  
    осіб, визнаних  у  встановленому  порядку  недієздатними  або обмежено дієздатними; 


     осіб, позбавлених батьківських прав; 


     осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано  недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку 


сімейного  типу було припинено з їх вини; 
     осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання  дітей  (інваліди  I  і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної   комісії  потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);  


     осіб, які  перебувають на обліку  або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 


     осіб, які  зловживають  спиртними  напоями  або  наркотичними засобами;  
 
     осіб, які страждають на хвороби,  перелік  яких  затверджений МОЗ  щодо  осіб, які не можуть бути усиновлювачами; 


     осіб, які  були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої   свободи  та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку  та  моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних  речовин, їх аналогів  або прекурсорів,  а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому  законом  порядку судимість за вчинення інших злочинів; 
 
     осіб, які  не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу). 


     Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців,  що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу,  не  може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

     Не   можуть   бути   батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї  (у  тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають  глибокі  органічні  ураження нервової системи,
алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу,  психотичні  розлади,  в яких офіційно зареєстровані асоціальні  прояви,  нахили  до  насильства. 

 
Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи:
довідку про склад сім'ї (форма 3); 


 копію свідоцтва про шлюб (для подружжя); 


довідку про проходження  курсу підготовки  і  рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх  у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, 


піклувальників,  прийомних  батьків,  батьків-вихователів; 
 
копії паспортів; 


довідку  про доходи  за останні  шість  місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку; 
 
довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними; 


письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі,  якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.
     Батьки-вихователі  в обов'язковому порядку проходять курс підготовки  (один  раз на два роки), проведення якого забезпечують обласні  центри  соціальних  служб  для  сім'ї, дітей та молоді за програмою, затвердженою наказом центрального органу виконавчої влади з питань  сім'ї,  дітей та молоді.  
 
 Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців. 


Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів  у  всіх органах, установах  та організаціях без спеціальних на те повноважень.

Контроль за умовами проживання, виховання дітей, які виховуються у ДБСТ здійснюють служби у справах дітей. Служби у справах дітей також надають допомогу батькам у підборі та влаштуванні дітей у ДБСТ.

Наверх ↑